«Ні
труни, ні хрестів
І ні тризни!
Прямо
в яму, на віки-віків!
Чорна
сповідь моєї Вітчизни
І її
затамований гнів»
А. Листопад
Голод… Це страшне
слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і
скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв,
засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Народ України
пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих
трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки,
особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в
ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
Головне у діяльності педагогічного колективу нашої школи із відзначення
чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду
сучасникам про цю трагедію.
Класний
керівник Гусаченко О. А. та
ініціативна група ознайомили учнів із трагічними сторінками тих страшних подій
української історії.
Для присутніх було презентовано медіа-вернісаж «І пам’яті свіча не згасне…». Учні 1-4 класів переглянули мультфільми про хліб та взяли участь у невеликій дискусії.
Для присутніх було презентовано медіа-вернісаж «І пам’яті свіча не згасне…». Учні 1-4 класів переглянули мультфільми про хліб та взяли участь у невеликій дискусії.
Бібліотекарем школи
Мезеновою
Г. О. було організовано
виставку пам’яті «Три колоски, закуті дротом», яку переглядали всі відвідувачі бібліотеки.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як
одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга,
в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.
Комментариев нет:
Отправить комментарий