З
кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років
афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті
героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку,
які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею
одягнених у солдатські шинелі.
32 роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з
полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув
афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла
в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День
вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З
них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і залишився живим,
моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на
долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і
ніколи…
Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну. Пам’ять продовжує нагадувати про ті жахливі часи. Традиційно 15 лютого в школі вшановують пам’ять воїнів-інтернаціоналістів. У бібліотеці організовано тематичну викладку, а в коридорах оформлені тематичні куточки. Представники РС школи підготували тематичний радіожурнал. Для нас важливо пам’ятати про всі історичні віхи і робити висновки. Мирне небо, щасливе майбутнє ось ті життєві орієнтири до яких ми повинні прагнути.
Комментариев нет:
Отправить комментарий